Недавно були у селі і мали розмову з родичами про те, що на війні процвітає корупція (а як же без того?), що на пунктах пропуску за гроші пускають нелегально, що вивозиться звідти зброя, що ТУДИ можна поїхати, підзаробити грошенят, а то й нажитися на чужому добрі, просто вкравши щось у домівках людей, які виїхали, або пригнати звідти чиєсь авто...
Я тоді слухала і не вірила своїм вухам. Точніше, не в те не вірила, що таке існує, а в те не вірила, що люди не маючи совісті це роблять... Хоча людська сутність є мінливою, не щирою, різною.... Всі ми не однакові, знаю. Я сприйняла тоді цей факт як належне, бо на війні всяке ж трапляється, але от після сьогоднішнього ранку змінила свою думку.
Людська суть є різною, але людяність притаманна не багатьом. Я не знаю від яких факторів залежить відношення до життя окремо взятої людини, але я точно знаю, що добро, вдячність і любов притаманна лиш спражній особистості!
Чому я все це пишу?
Бо дізналась, що мій родич, про якого я тут не один раз писала, зараз повертається у відпустку з зони АТО і знаєте, що він із собою везе?
Собаку.
Старого лабрадора з уламками міни в спині.
Його кинув хазяїн, котрий переметнувся до ДНРівців. А хлопці чи то підібрали його, чи то прибився сам. А Льошка забрав його, бо ж як залишиш побратима?
Я знаю, що таких історій сила-силенна, що він такий не перший. Але от вам і питання, у кого є та душа, а у кого ні і хто з якими намірами йде на цю кляту війну....
(фото взято з ресурсів Інтернет)
Немає коментарів:
Дописати коментар