Слово "незалежність" - якесь громіздке і неохопне явище. Її неможливо торкнутися, але відчути - запросто.
Що відчуваємо ми, українці, у цей день?
Дата 24.08.2014 року буде занесена у підручники історії як найбільш відчутна за всі 23 роки, що ми її маємо. Відчутна, бо коли намагаєшся втримати те, що у тебе забирають, то найбільш починаєш цінить те, що маєш. Як там: "Счастье, это когда начинаешь любить то, что имеешь...."? От десь так воно зараз все і відбувається. Пелена з очей спала вже. Накінець "занавес" впав.
Що для нас значить це слово?
Особисто я думаю, що наша Незалежність мала б полягати як і в цілісності Держави, незмінності кордонів, так і в діях: важливість власних інтересів з-поміж всіх інших. Тобто, ми зараз знаходимось на розпутті рішень перших облич країни, немає єдиної злагодженої системи роботи... А що ж ми хотіли, коли всі 23 роки до цього йшлося... Для мене Незалежність - це якомога правильніше вибудовувати політичну, економічну, соціальну програму на благо життя власного народу. Що ж то за примарна держава, якщо цього не робиться? Про яку незалежність мова тоді може йти?
Сьогодні сотні, тисячі, мільйони людей нашої держави вийдуть на вулиці міст з прапорами, у віночках-вишиванках засвідчити причетність свою до цієї країни. Кажете, занадто - перефарбовані паркани і все на світі у жовто-блакитний колір, що ми не знаємо міри...? А я так не думаю! Хай, хай накінець народ "відірветься" і виллє свої почуття, що мало не згасли, саме зараз.
Я хочу бути присутня там, на головній площі Країни сьогодні - і я там буду, я хочу бути частиною цього єднання, я хочу дітям потім розповідати, як воно - бути патріотом та любити свою державу! Я з гордістю розмовляю на українській мові, я хочу жити саме тут і нікуди ніколи звідси не поїду!
Я буду незалежною тільки у власній Державі, тільки тут. Ми зможемо зробити все, щоб цей День в нашій історії завжди майорів у жовто-блакитних кольорах!
З Днем Незалежності України, друзі! З Днем нашої, молодої, але вже такої дорослої Незалежної Країни!
Слава Україні!!
Що відчуваємо ми, українці, у цей день?
Дата 24.08.2014 року буде занесена у підручники історії як найбільш відчутна за всі 23 роки, що ми її маємо. Відчутна, бо коли намагаєшся втримати те, що у тебе забирають, то найбільш починаєш цінить те, що маєш. Як там: "Счастье, это когда начинаешь любить то, что имеешь...."? От десь так воно зараз все і відбувається. Пелена з очей спала вже. Накінець "занавес" впав.
Що для нас значить це слово?
Особисто я думаю, що наша Незалежність мала б полягати як і в цілісності Держави, незмінності кордонів, так і в діях: важливість власних інтересів з-поміж всіх інших. Тобто, ми зараз знаходимось на розпутті рішень перших облич країни, немає єдиної злагодженої системи роботи... А що ж ми хотіли, коли всі 23 роки до цього йшлося... Для мене Незалежність - це якомога правильніше вибудовувати політичну, економічну, соціальну програму на благо життя власного народу. Що ж то за примарна держава, якщо цього не робиться? Про яку незалежність мова тоді може йти?
Сьогодні сотні, тисячі, мільйони людей нашої держави вийдуть на вулиці міст з прапорами, у віночках-вишиванках засвідчити причетність свою до цієї країни. Кажете, занадто - перефарбовані паркани і все на світі у жовто-блакитний колір, що ми не знаємо міри...? А я так не думаю! Хай, хай накінець народ "відірветься" і виллє свої почуття, що мало не згасли, саме зараз.
Я хочу бути присутня там, на головній площі Країни сьогодні - і я там буду, я хочу бути частиною цього єднання, я хочу дітям потім розповідати, як воно - бути патріотом та любити свою державу! Я з гордістю розмовляю на українській мові, я хочу жити саме тут і нікуди ніколи звідси не поїду!
Я буду незалежною тільки у власній Державі, тільки тут. Ми зможемо зробити все, щоб цей День в нашій історії завжди майорів у жовто-блакитних кольорах!
З Днем Незалежності України, друзі! З Днем нашої, молодої, але вже такої дорослої Незалежної Країни!
Слава Україні!!
Немає коментарів:
Дописати коментар