23.08.14

З Днем Незалежності!



Незалежність у руках в нас - маємо тримати
Бо цінніше за життя неможливо мати
Є і ріки, і поля в нас, розум має бути
Аби все це зберегти нам, аби не забути

Скільки років просиділи, по хатах ховались
А відстоювати рідне ми б із вами мались
І нарешті показали, що хата "не з краю"
Показали всьому світу де шматочок раю...

Прокидайтеся й вставайте, як казав Шевченко
Бо без волі і бажання в нас не буде Неньки....
Скільки крові вже пролито... Ми не маєм права
Все забути, відпустити, наче то забава...

І у цей День, в наше свято, доведемо, люди
Що погано й безнадійно в нас уже не буде!©

Слава України! Зі святом Дня Незалежності вітаю!!!

Наш свіжий подих - наша Незалежність!

Слово "незалежність" - якесь громіздке і неохопне явище. Її неможливо торкнутися, але відчути - запросто.

Що відчуваємо ми, українці, у цей день?
Дата 24.08.2014 року буде занесена у підручники історії як найбільш відчутна за всі 23 роки, що ми її маємо. Відчутна, бо коли намагаєшся втримати те, що у тебе забирають, то найбільш починаєш цінить те, що маєш. Як там: "Счастье, это когда начинаешь любить то, что имеешь...."? От десь так воно зараз все і відбувається. Пелена з очей спала вже. Накінець "занавес" впав.

17.08.14

Тут буде тепліше....

Повертайтесь з-за кордону, там чужії люди
Тут спокійно, тут надійно, тут кращеє буде
Рідна земля привітає і трохи накормить
І води дасть, і пригріє, як мати - пригорне...

Повертайтесь, не баріться, там усюди краще
Але тільки на Вкраїні не буде пропащо
Тільки тут, у власній хаті буде вам тепліше
За кордоном буде добре, а не буде ліпше.....©

12.08.14

Повертайсь на Україну!

Хотіла написати невеличкий звіт про нашу першу закордонну подорож, розповісти, де ми були і що бачили, але якось не пишеться... Ну ніяк. Не пишеться, бо не вистачає слів, аби донести, як ми вражені, здивовані, спантеличені, приголомшені, що там ще? Справа не в тому, що ми перший раз побували "за бугром" і тепер не-можемо-передать-як-там-кльово, ні. Додам, що ми не в Єгипті чи Турції були, шикувати особо і нічим. П'ятизірковими готелями і не пахло. Ми були в Болгарії 1,5 тиждня, покупалися в морі, в Чорному морі, але не в Кримському. А потім поїхали далі, через Румунію в нашу рідну Україну. І ось тут починаються думки.