02.12.14

І знову настала зима...

А на вулиці мороз і холодно...
Друге грудня і можна з впевненістю сказати, що Зима вступила в свої права.
Мені тепло і затишно. Навіть на роботі.

Їдеш додому, перебігаєш з метро в маршрутку, з маршрутки до будинку і думаєш "Пошвидше б... холодно..." Дивишся на свої минулорічні чоботи, витираєш їх у ванні та ставиш під батарею, аби висохли....Не купила нових. Знаєте, якось стало все одно до нового... Ну як... Ці ж ще нормальні, можна і в них цю зиму перебігать. Не знаю, чи то вже дійсно подорослішала і стала більш раціонально дивитись на речі, чи то час такий? Час, коли пріорітети змінилимсь. І якось само собою вийшло, що зараз купуєш потрібне, а не бажане. І діло тут не тільки в елементарній економії, а в питанні - а воно потрібно? Що зміниться у світі від того, що ти купиш нові чоботи? Хто дізнається, що вони для тебе нові?
Я все це до чого?
Про минулу зиму казали, що вона нас змінила... В моєму випадку мене змінює саме ця зима, що зараз іде. Цілий рік був таким собі буфером, цілий рік настраювались антенки у мізках...
Зараз мені вже не потрібні 120-ті капці, чи сумка... Тобто, як нормальну дівчину, мене все це хвилює, але переважає інше - на яку мить все це тебе зробить щасливішим? Купувати необхідне потрібно, але.... І знаєте... так все просто одразу стає... все стає таким очевидним в житті.
Я вже менш переймаюсь тим, що на мені джинси "висять", бо схудла, ну і клопіт з ними, носити ж я їх не перестану, мені в них комфортно. Мені вже дійсно байдуже, що хтось із знайомих поїхав відпочивати на Новий Рік у теплі краї, а я з якихось причин не можу собі дозволити цього... А можу не хочу? Мені зараз цікаво, що їдять бійці в АТО.
Цінності змінились. І ми - змінились.  Просто хтось відчуває це, а хтось поверхнево думає, що змінився.
А ще я сьогодні слухала радіо "Вести" і туди додзвонився 12-річний хлопчик, який прочитав в ефірі статтю газетну, в якій викладена інформація скільки у Харкові за певний період було вибухів, замінувань тощо.Ведучі були в шоці, що у 12-ть років діти цим переймаються і читають такі статті. Далі діалог ведучого з малим:

- а чого ти не в школі?
- а уроки з 9 годин.
- а ось тобі не страшно за всі ці вибухи і події, що зараз відбуваються в Харкові?
- ні... тут не страшно. Але якщо подумати, що ми межуємо з Донецькою областю, то маємо бути сильними....

Слухала я все це і мову мені відібрало... В який, все таки, цікавий час ми живемо, яка нація у нас вже народилась і народжується... Хотілося б подякувати батькам цього хлопчика за його виховання і свідомість... Думаю, він виросте достойною людиною, якій важливо те, що у його місті відбувається, ніж можливість придбати 150-ту шапку....
Якось так....  

4 коментарі:

  1. так, все це так, що цінності змінились, але далеко не у всіх... На превеликий жаль, є ще байдужі до ситуації в країні і вони ще кажуть "нехай би вже швидше Росія всю Україну забрала"... з такою людиною я працюю і постійно на цю тему сперечаюсь. А у п"ятницю посварились на таку тему, яка у Вашій сьогоднішній публікації порушена - про цінності в житті. Ця людина говорила, що найважливіше - це щоб чоловік у сім"ю приносив багато грошей, а коли я почала переконувати її в тому, що важливіше це почуття, взаємоповага, любов... то мені у відповідь вона сказала - "якщо він не задавільняє мої матеріальні потреби, то для чого тоді ТАК ЖИТИ"
    Знаєте, я так собі настрій зіпсувала, і думала... може і справді вона правду каже.. може це про мене така приказка "чому бідний - бо дурний, чому дурний - бо бідний", але трохи заспокоївшись все ж вирішила, що не треба до її рівня опускатись.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. По-перше, дякую, Марічко, що звернули увагу на мій блог! Дуже рада, що завітали у гості!
      Пропоную товаришувати!))
      У мене ще є один, присвячений вишивці - http://talyashechka.blogspot.com/, заходьте і туди!

      А щодо мого допису і людей які думки свої не змінили, то я ось що скажу.
      Якщо прям радикально, то вата є вата. Це поняття зараз дуже точно описує стан людини, яка недалека, яка не хоче думати, бачити щось іще, крім кінчика свого носа. Це з наболілого))) Бо я сама з таким зіштовхувалась ще за часів Майдану.
      І знаєте що? Мене також такі думки навідували: а може я щось не вірно думаю, або сприймаю, може мої уявлення, або бачення тих чи інших подій якісь інші? А потім слухаєш людей, більш розумних ніж ти, таких, наприклад, як Данило Яневський, Бачо Корчилава, той же Роман Скрипін, покійний Каха Бендукідзе (напевне, вони більше мене знають, у чомусь розбираються), ловиш їх слова, думки і розумієш, що вони тотожні з твоїми. Чомусь вчишся, щось додумуєш, але приходиш до своєї власної думки. Так от, коли я бачу, що мої розсуди збігаються з такими ж думками поважних людей, розумію, що я права! І все, всі сумніви як рукою знімає!

      А щодо матеріальних потреб... Знаєте, на своєму власному досвіді зрозуміла - всіх грошей не заробиш. Це по-перше. По-друге, як якось висловився той же Скрипін: "Живіть необхідним, а не бажаним. І все поміняється. Все буде несподіваним для вас". По-третє, мені особисто важливо, аби чоловік, повертаючись до себе додому радів зустрічі зі мною, а не думав, де б йому ще грошей надибать, аби задовольнити мої потреби.
      І ще приклад з власного життя. Одна знайома баришня була заявила при розлученні свойому вже бувшому чоловіку: "Я думала, що ти перспективний!". Знаєте, для того, аби чоловік був перспективний, потрібно, аби біля нього була любляча дружина, тоді перспектива через край буде бити.

      Марічко, не звертайте уваги на таких людей. У них своя дорога. Всі ми різні, але знайте, що любов, довіра, ніжність, повага і співчуття - це те, на чому тримається шлюб. Якщо у Вас у сім'ї сповідуються саме такі принципи - все у Вас буде добре! Це також на власному досвіді знаю. І повірте, гроші самі додадуться...

      А "ваті" (вибачте за радикалізм), все одно нічого не доведеш!

      Видалити
    2. Дякую!
      Дякую за таку відповідь, яка мої "всі сумніви як рукою знімає"
      Дякую за Ваш блог, тепер я тут частенько буду заглядати.

      Видалити
    3. А я тепер частіше буду писати! Бачу, що не байдуже людям....
      Такі коментарі як Ваш дуже важливі для мене та в край потрібні!
      В голові сила-силенна думок, але іноді задумуюсь: "А для кого я все це пишу, ніхто не читає... " А ось читаю Ваші коментарі і обійняти Вас хочеться, бо коли раптом у тебе на шляху трапляється добра людина, хочеться багато чого для неї зробити)))
      Тож дуже рада знайомству!

      Видалити