24.12.14

Повернення до книг

Ви мабуть здивуєтесь - до чого книги?
А ось так, захотіла поділитися дечим....
Колись у дитинстві любила читати, все, що бачила, що було на полицях. Іноді по декілька раз перчитувала одну і ту ж книгу. З дитячих була одна улюблена "Мадікен і Пімс. Ми всі із Бюлербю" Астрід Ліндгрен.  Закінчувала останню сторінку і починала з початку...
Перед сном також читала. Не засинала без книги.
Поки не поринула у доросле, справжнє життя. Ще б навчання, то нічого, а от робота з головою занурила у дійсність. Потроху забувала я те читання.... А потім заміж: інші порядки, звички, дійсність, гаджети..... Не одного разу піймала себе на думці, що розучилася занурюватись у книгу, все одно поволі "виринала" у справжнє життя.... І місця собі з книжкою знайти не могла....
Десь далеко-далеко в середині вітчувала - не можу повернутися до себе колишньоі, тієі замріяноі, наівноі дівчинки..... Так хотілося туди, назад.... Доросле життя... ех, де воно береться на нашу голову? І гірко не від того, що дитинство і юність минули, а від того, що повернути нічого не можна.....
Кажуть, хто сумує за минулим, тому важко йти у майбутнє. Не погоджуюсь. Минуле - то наше все: спогади, думки, кроки, помилки....
Я не хочу дорослішати. Хочеться відчуттями туди, назад... Іноді забуваю, що мені вже 30-ть.... Боже, Боже, як же швидко промайнув час.... Як же швидко він спливає.... Тому тільки й можемо, що відтворювати в пам'яті щось з минулого, аби загальмувати теперішнє... Отак згадуєш 90-ті і вчора ж було, ан ні... минуло 20 років (!!!!!!!!!!).  Боже, Боже, 20-ть літ... Невже ж мені стільки?????
Колись в дитинстві я ображалась, як мені давали менше років ніж було насправді. Сьогодні ж - радуюсь! Мушу іноді виправдовуватись, як цигарки чоловікові купую у МАФах, паспорта вимагають. Якось пройшла тест (із сотні всяких в Неті) і він надав інфу, що мені 23 роки. Ех! Але якщо по правді, десь на стільки я себе і відчуваю. Думаю, це добре))))
Але я не про це зараз....
Набридли мені всі гаджети, хочеться втекти від повсякденності, хочеться повернутися до себе колишньоі, зануритись у казку... Приходиш додому з роботи, з памороками в голові за день, а тут - істи треба приготувати, підмести, кицьку покормити і понеслась.... Побут, очі б моі його не бачили....  Як повернутись, як?
Книги. Вони мене рятують. Знайшла сайт де продають украінську літературу перважно і на нашій рідній мові.... Який же я скарб знайшла!!!!!! Вже 2 книги за 5 днів "проковтнула". Про що вони запитаєте ви? Про життя.... Про почуття і відчуття. По украінське село, про те, чим живе проста людина, що відчуває і про що думає... І знаєте, я почала відключатись від дійсності. Забувати про все на світі. Я знову навчилась "пірнати" у книгу!!!!!
Знаю, з часом мене "попустить", трохи темп збавлю, але вже летить до мене наступне замовлення на книги....
Сьогодні закінчувала, дійшла до останньоі сторінки, дуже емоційна історія була, ледве стримумвалась.... Аж тут чоловік щось хімічив у мене в телефоні, а потім показав, зо поставив "живі обоі" у вигляді чорноі-чорноі кицьки у шапочці! Іі можна чухать, скубать! Так цікаво! Особливо тому, що вдома у мене живе таке саме чорне пухнасте)))))
Знаєте, мало не заплакала... Ось така дрібничка.... І не дрібничка наче...
Пішла за чажм і подумала, що все ж таки я повертаюсь "до себе колишньоі". Це дуже важко зробити, бо життя - воно таке - поверне в дійсність і не згледишся.... Але завдяки книжці я можу втекти від нього, поринути у минуле, у своі відчуття і думки.
Сьогодні у мене була цікава подорож....
А завтра мені привезуть як мінімум 3 нових "стежинки" і я помандрую...
Мандруйте, повертайтесь до минулого, іноді це дуже потрібно....


Немає коментарів:

Дописати коментар