Україна Популярна.

Ну що ж, як бачимо, Крим «навернувся» в цьому році. Там відпочивають «обрані». Або і не відпочивають. Той ажіотаж, який повинен був бути якось не вийшов. Кримчани в шоці, бабуськи вже не люблять Путіна, ненавидять Аксьонова і всю його братію…. Але ж як виступали, а! Задивлялась я, як бачила відео з отих мітингів, концертів та іншої лабуди… Мабуть, пару сімей, які йшли тоді з концерту та казали «Ми чекаємо покращення!!» напевне його отримали.  Але зараз не про це. Я про інше. Я про відпочинок «за бугром».

Воно все так співпало, що у цьому році ми їдемо відпочивати у Європу. Рішення було прийняте давно, ще у вересні минулого року, а тут революція, анексія Криму і впевнена відраза до всього, що пов’язане з «русскими» (виходить, що і до Криму також. Хоча любимо його безмежно, але виключно у складі нашої держави.).

І ця подорож не просто для нас є важливою, що вперше їдемо «не в Крим», а якось захоплено ми сприймаємо все це.  Збори, підготовка, очікування чогось неймовірного (бо ж на авто їдемо!!). відкриття інших світів і емоції! Нові враження! Справжня подорож!

І ось що я для себе відмітила у цій ейфорії…

Знаючи по розповідям знайомих, друзів та родичів про подорожі за кордон, не важливо, чи то в Турцію, Єгипет, чи то в Європу, що при знайомстві з місцевими завжди мало місце питання «а ви звідки?» і, як правило, чомусь відповідали - «мы русские». Бо як скажеш «З України», то переважна більшість іноземців знизувала плечима, не розуміючи що це таке. Можна було ще сказати «Кличко». О! Тоді доходило… Але фраза «русские» розставляла все по місцях і її легше було сказати, ніж пояснювати – де ж та Україна на мапі знаходиться (та і не маленька ж країна, наче….)

А ось зараз, на тлі останніх подій, на хвилі всезагального піднесення патріотизму їдемо у інші країни з гордо піднятою головою і впевненим меседжем – МИ УКРАЇНЦІ! У вишиванках, з патріотичним манікюром (дівчатка), з вишиванками на авто, з прапорцями, бантиками і іншими атрибутами, які мають основну мету – показати, що ми – УКРАЇНЦІ. Ми воліємо розмовляти виключно НАШОЮ мовою, яку враз починають розуміти іноземці, ми воліємо слухати виключно НАШУ українську пісню, ми маємо бажання на весь світ, по всіх усюдах горлати – АААГОООВ, а ми з  УКРАЇНИ!!!!!

Що це? Бажання пропіаритись на подіях, показати, що «ага, це ми, це ми з України!», аби на нас захоплено дивились інші, чи все ж таки порив душі, поклик серця, відчуття на генному рівні, що потрібно всім на світі розказати про те, що є така нація, що з нами потрібно рахуватись, нас потрібно поважати! Що ми – сильний народ! Народ, який вартий уваги! Народ, який всьому Світу показав, як потрібно гуртуватися, як потрібно допомагати одне одному, як потрібно стояти горою за найближчого, як потрібно бути ЛЮДЬМИ! І нарешті - аби всі зрозуміли, що УКРАЇНЦІ – це не «русские»!!!!!!!!!!